Психологічна суверенність є важливим показником стану кордонів психологічного простору особистості, порушення яких веде до прояву агресії та самозахисту і в той же час є причиною різних форм психічних порушень. Наприклад, порушення суверенності психологічного простору особистості можуть виявляти ся як насильство над тілом, вторгнення на чужу особисту територію, використання речей без дозволу власника. За наявними у літературі даними суверенні особистості:
• мають високі показники соціально-психологічної адаптованості до оточуючої її дійсності, чудово орієнтуються вподіях;
• орієнтовані на сьогодення, переживають тут і тепер момент свого життя у всій його повноті; відчувають нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачать своє життя цілісно; депривовані особистості орієнтовані лише на один з відрізків тимчасової шкали (минуле, сьогодення або майбутнє) і (або) мають дискретне сприйняття свого життєвого шляху;
• мають високий рівень суб’єктивного контролю над будь-якими значущими ситуаціями, вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті є результатом їх власних досягнень, що вони можуть ними керувати, і, таким чином, вони відчувають свою власну відповідальність за ціподії і за те, як складається їхнє життя в цілому;
• незалежні в своїх вчинках, прагнуть керуватися в житті власними цілями, переконаннями, установками; вільні у виборі, не схильні до зовнішнього впливу («зсередини спрямована» особистість); депривовані залежні, несамостійні («ззовні спрямована» особистість), мають зовнішній локус-контроль;
• здатні до швидкого встановлення глибоких і тісних емоційно-насичених контактів з людьми, до суб’єкт-суб’єктного спілкування;
• прагнуть до домінування і відчувають емоційну комфортність у будь-яких ситуаціях;
• цінують свої достоїнства, позитивні властивості характеру,поважають себе за них, приймають себе такими, які вони є.
Немає коментарів:
Дописати коментар